COCAIN FishScale хочу COCAIN Columbia Вятские Поляны

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Хули, ребятки, батюшки! Давайте я вам расскажу, как я недавно сделал модную закладку и потом прет был, как хи-хи. Короче, начнем с начала, не? Как-то раз я залетел на одну волку, да такую, что аж децил от жары чуть-чуть не скатился. Вот так вот, вторяком добрался я до кислоты, думаю, сейчас будет плющить на все сто. На автобусной остановке, сидим мы тут всем дружным хохотом, считаем звезды и делаем планы на жареный хлебушек с маслом у костра. Вот оно счастье - быть модным наркоманом гопником! Качаем тусовку, братва, горят глаза, и все дела! Ведь главное, чтобы было круто и забойно. И вот тут, до нас доходит инфа, что в соседнем подворотне тусовка происходит! А там такие козлы, вы не представляете! ПроХорошисты, как на заказ. Изрядно наколотые, они раздают закладки и вощем хотят руки свободными сделать. Я так думаю: "Чего ж тебе, сука, не кинуться на эти закладки, как хи-хи?". Но как тут не вспомнить, что один кидала недавно завел меня в такую же ситуацию, да чуть что сдаю, и вторяком отдам все, что есть! Вспоминаю, как я нашел в кармане телефон и опять же оказался на конец. Как прет, братцы! Но потом вспоминаю, что мне было не до нее, ибо не до телефона было дело! Моцну окончательно прет, потому что я понимаю, что если забрался бы в тот подворотень, то точно б этих козлов надул. А знаете, что я сделал? Взял и ничего не делал! Прет меня все же плющит от пустоты, но я не пошел к ним точно так же, как и не пошел на хлебушек с маслом у костра. Вот такой я гопник наркоман - разрываюсь между желаниями и разумом, который кричит: "Стой, дружище, не торопись!". Но я вспоминаю как-то раз, как заехал на автобусную остановку и купил то, что надо - свою каплю счастья. Там, в это самое время, пьяный мужик-дурачок мне глаза вилами не напугать пытается выяснить, сколько стоит мое счастье. Смеюсь я тогда, хи-хи, и говорю: "Захочешь - попробуй, денежка-то у тебя есть?". Короче, с тем чуваком ничего не вышло, а я веселый, пьяный и модный, как никогда. И вот, бязь меня, от уже этих воспоминаний прет, и я понимаю, что всю жизнь так и буду эти закладки делать и кислоту пить. Потому что так прет, братцы, так прет просто! Так что, ребятки, не спутайте меня с теми, кто стесняется своего выбора. Я - гопник-наркоман, и мне пофиг на все! Я жарю свой хлебушек с маслом у костра и наслаждаюсь претом до упаду! Хи-хи!